* Нормативні документи

Січень 2014

Нормативно-правові документи, що регламентують функціонування дошкільної освіти у 2013-2014 навчальному році:

1. Конституція України, 1996

2. Закон України «Про охорону дитинства», 2001

Нормативно-правові акти щодо організації роботи дошкільних навчальних закладів

3. Концепція Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 1721 – р

6. Постанова КМУ від 27.08.2010 № 768 «Про внесення зміни до пункту 6 Положення про навчально-виховний комплекс «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад»

9. Примірний статут дошкільного навчального закладу, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 за № 257

12. Порядок державної атестації загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 24.07.2001 № 553

15. Указ Президента України від 20.03.2008 № 244/2008 "Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні"

18. Лист Міністерства освіти і науки України від 26.11.2009 № 1/9-810 «Про призначення завідувача дошкільного навчального закладу»

21. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.01.2011 №1/9-6 «Про застосування Типового положення про атестацію педагогічних працівників»

24. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від № 1/9-74 від 05.02.2013 «Зупинити насилля над дітьми – справа нашої професійної гідності»

27. Нормативи наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128

30. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19.08.2011 № 1/9-634 Інструктивно-методичні рекомендації "Про забезпечення взаємодії в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку"

33. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 09.04.2012 №1/9-272 «Щодо благодійних внесків»

36. Лист Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 № 1/9-263 "Про організацію обліку дітей дошкільного віку"

39. Лист Міністерства освіти і науки України від 17.03.2006 № 1/9/153 "Підбір і використання іграшок для дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах"

42. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.10.2012 №1/9-786 «Про зміну порядку ведення діловодства у дошкільних навчальних закладах»

45. Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.07.2005 № 431 «Про внесення змін до порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах»

48. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19.08.2011 №1/9-634 «Про забезпечення взаємодії в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку»

51. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.07.2011 № 1/9-577 «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах»

54. Лист МОНмолодьспорт № 1/9-89 від 07.02.2013 «Щодо посади інструктора з плавання у дошкільному навчальному закладі»

2. Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 № 432/496 "Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі"

5. Перелік оснащення медичного кабінету дошкільного навчального закладу, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 № 432/496 "Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі"

Розділ I Загальні положення Стаття 1. Звернення громадян Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Стаття 2. Законодавство про звернення громадян Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону. Стаття 3. Основні терміни, що вживаються в цьому Законі Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Стаття 4. Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Стаття 5. Вимоги до звернення Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Стаття 6. Мова звернень і рішень та відповідей на них Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника. Стаття 7. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Стаття 8. Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Стаття 9. Заборона переслідування громадян за подання звернення і неприпустимість примушування їх до його подання Забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень. Ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій. Стаття 10. Заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях Не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи. Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи. Стаття 11. Звернення до об'єднань громадян Одержані об'єднаннями громадян звернення із зауваженнями і пропозиціями щодо їх діяльності розглядаються цими об'єднаннями та їх органами відповідно до статутів об'єднань, а заяви і скарги на ущемлення чи порушення ними прав громадян - згідно з цим Законом. Стаття 12. Сфера застосування цього Закону Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції. (стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 13.05.99 р. N 653-XIV, від 20.11.2003 р. N 1294-IV)Стаття 13. Діловодство щодо звернень громадян Діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розділ II Порядок розгляду звернень громадян Стаття 14. Розгляд пропозицій (зауважень) громадян Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань) Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Стаття 16. Розгляд скарг громадян Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій і підприємств особисто. Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину. Стаття 17. Термін подання скарги Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України. Стаття 18. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Стаття 19. Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;(частину першу статті 19 доповнено новим абзацом третім згідно із Законом України від 20.01.2005 р. N 2384-IV, у зв'язку з цим абзаци третій - десятий вважати відповідно абзацами четвертим - одинадцятим)на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті. Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Стаття 21. Безоплатність розгляду звернення Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. Стаття 22. Особистий прийом громадян Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина. Стаття 23. Організація прийому громадян вищими посадовими особами Вищі посадові особи держави - Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України - здійснюють прийом у встановленому ними порядку. Розділ III Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян Стаття 24. Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. Стаття 25. Відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом. Стаття 26. Відповідальність громадян за подання звернень протиправного характеру Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Стаття 27. Відшкодування витрат по перевірці звернень, які містять завідомо неправдиві відомості Витрати, зроблені органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією незалежно від форм власності, об'єднанням громадян, засобами масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадянина за рішенням суду. Стаття 28. Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій. Стаття 29. Прокурорський нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян Нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.


Президент України	Л. КУЧМА
м. Київ 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про виконавче провадження

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконавче провадження( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 24, ст.207 )( Із змінами, внесеними згідно із ЗаконамиN 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік N 2241-III ( 2241-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.54 )Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів таінших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягаютьпримусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільномупорядку.Глава 1ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯСтаття 1. Виконавче провадженняВиконавче провадження - це сукупність дій органів і посадовихосіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусовевиконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), якіздійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень,визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами,виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а такожрішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовомувиконанню (далі - рішення).Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусовевиконання рішеньПримусове виконання рішень в Україні покладається на Державнувиконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерстваюстиції України.Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу"( 202/98-ВР ) примусове виконання рішень здійснюють державнівиконавці районних, міських (міст обласного значення), районних умістах відділів державної виконавчої служби (далі - державнівиконавці).Інші органи, організації і посадові особи здійснюютьвиконавчі дії у випадках, передбачених цим Законом, у тому числівідповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученнямдержавного виконавця.Стаття 3. Рішення, що підлягають виконанню Державноювиконавчою службоюВідповідно до цього Закону підлягають виконанню:1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах участині майнових стягнень;3) вироки судів у частині позбавлення права займати певніпосади або займатися певною діяльністю;4) постанови судів у частині майнових стягнень у справах проадміністративні правопорушення;5) мирові угоди, затверджені судом;6) рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;7) виконавчі написи нотаріусів;8) рішення Конституційного Суду України у випадках,передбачених законом;9) не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептованіплатником;10) рішення третейських судів відповідно до законів України;11) рішення комісій по трудових спорах;12) постанови, винесені органами (посадовими особами),уповноваженими законом розглядати справи про адміністративніправопорушення у випадках, передбачених законом;13) рішення іноземних судів і арбітражів у передбаченихзаконом випадках;14) рішення державних органів, прийняті з питань володіння ікористування культовими будівлями та майном;15) рішення Антимонопольного комітету України та йоготериторіальних відділень у передбачених законом випадках;16) постанови державного виконавця про виконавчий збір танакладення штрафу;17) рішення інших державних або недержавних органів увипадках, передбачених законом.Стаття 4. Заходи примусового виконання рішеньЗаходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на майно боржника;2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток),доходи, пенсію, стипендію боржника;3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певнихпредметів, зазначених у рішенні;4) інші заходи, передбачені рішенням.Стаття 5. Обов'язки і права державних виконавцівДержавний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусовоговиконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено,своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.Державний виконавець:здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повноговиконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконаннярішення (далі - виконавчий документ);надає сторонам виконавчого провадження та їх представникамможливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчогопровадження та їх клопотання;заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявностіобставин, передбачених цим Законом;роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадженнямає право:одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення,довідки, іншу інформацію;здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішеньстосовно працюючих у них боржників;входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам абозайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, принеобхідності примусово відкривати їх в установленому порядку,опечатувати ці приміщення і сховища;накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати такемайно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленомузаконодавством;накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, втому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах вустановах банків, інших кредитних установах, на рахунки в ціннихпаперах;використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є вкомунальній власності, та інші приміщення - для тимчасовогозберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача абоборжника для перевезення майна;звертатися до органу, який видав виконавчий документ, зароз'ясненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку іспособу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчихдокументів, що знаходяться у виконавчому провадженні;залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб увстановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в томучислі для оцінки майна;накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадовихосіб у випадках, передбачених законом;здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншимизаконами.Стаття 6. Обов'язковість вимог державного виконавцяВимоги державного виконавця щодо виконання зазначених устатті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів,організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб натериторії України.Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бутинадані безкоштовно документи або їх копії, необхідні дляздійснення його повноважень.Невиконання законних вимог державного виконавця тягне засобою відповідальність згідно з законом.Стаття 7. Гарантії прав громадян і юридичних осіб увиконавчому провадженніДержавний виконавець зобов'язаний використовувати надані йомуправа у точній відповідності із законом і не допускати у своїйдіяльності порушення прав та законних інтересів громадян іюридичних осіб.Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні абозалучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'ясненідержавним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певноївиконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а такожвідмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можутьбути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчомупровадженні або залучаються до виконання виконавчих дій увстановленому цим Законом порядку.Стаття 8. Контроль і нагляд за законністю виконавчогопровадженняКонтроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконаннярішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державноївиконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державнийвиконавець, та керівник вищестоящого органу.Нагляд за законністю виконавчого провадження здійснюютьоргани прокуратури в порядку, передбаченому законом.Стаття 9. Виконання рішень іншими органамиУ випадках, передбачених законом, рішення судів та іншихорганів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами,установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішеннявказаних органів відповідно до закону можуть виконуватися такожіншими органами, організаціями, посадовими особами та громадянами.Органи, організації та особи, зазначені у частині першій цієїстатті, не є органами примусового виконання, крім органів тапосадових осіб, які виконують рішення про притягнення докримінальної чи адміністративної відповідальності.Глава 2УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯСтаття 10. Учасники виконавчого провадження та особи, якізалучаються до проведення виконавчих дійУчасниками виконавчого провадження є державний виконавець,сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.Для проведення виконавчих дій державним виконавцем унеобхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органіввнутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, іншихорганів і установ у порядку, встановленому цим Законом.Стаття 11. Сторони виконавчого провадженняСторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користьчи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником можебути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішеннямвчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки,передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.У виконавчому провадженні можуть брати участь кількастягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має правобрати участь у виконавчому провадженні самостійно або можедоручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.У разі вибуття однієї з сторін державний виконавецьзобов'язаний своєю постановою здійснити заміну цієї сторони їїправонаступником, визначеним відповідно до закону. Дляправонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавчепровадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були бобов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.Стаття 12. Представництво сторін у виконавчому провадженніСторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки увиконавчому провадженні самостійно або через представників.Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляєйого права мати представника, за винятком випадку, коли боржникзобов'язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними,здійснюють свої права та виконують обов'язки у виконавчомупровадженні відповідно до вимог закону.Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судомбезвісно відсутньою, державний виконавець залучає до участі увиконавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюєтьсяїх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межахповноважень, наданих їм законом, або через представників юридичноїособи.Повноваження представника мають бути підтвердженідовіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.Стаття 13. Особи, які не можуть бути представниками увиконавчому провадженніПредставниками у виконавчому провадженні не можуть бути:1) особи, які не досягли 18 років, крім випадків,передбачених законом;2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крімвипадків, коли вони діють як законні представники або якуповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчогопровадження;4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснюватипредставництво.Стаття 14. Участь у виконавчому провадженні експерта абоспеціалістаДля з'ясування та роз'яснення питань, що виникають приздійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань,державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторінпризначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а принеобхідності - кількох спеціалістів або експертів.Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-якадієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвідроботи у відповідній галузі.Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок зпитань, що поставлені йому державним виконавцем, а також даватиусні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані нимпослуги, розмір якої визначає начальник відповідного органуДержавної виконавчої служби. Ця винагорода та інші витрати напроведення експертизи належать до витрат, пов'язаних ізпровадженням виконавчих дій.За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомонеправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбаченузаконом, про що він має бути попереджений державним виконавцем.Стаття 15. Участь у виконавчому провадженні перекладачаУ разі необхідності під час провадження виконавчих дійдержавний виконавець або сторони (їх представники) можутьзапросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатнаособа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу.Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавецьнадає строк для його запрошення. У випадку, коли зазначена особане забезпечить участі перекладача у визначений строк, його можепризначити своєю постановою державний виконавець.Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, щоналежить до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмовувиконати обов'язки перекладача особа несе відповідальністьвідповідно до закону, про що вона має бути попереджена державнимвиконавцем.Стаття 16. Залучення понятих до провадження виконавчих дійВиконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих.Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій,пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ,в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, абомайно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі; примусовимвходженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусовоговиселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків,квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка маєбути передана іншим особам відповідно до рішення суду; припроведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни,які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчихдій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчогопровадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю.Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути меншедвох.Понятий має право знати, для участі в провадженні якихвиконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчогодокумента вони здійснюються, а також робити зауваження з приводувчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесеннюдо акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язанийзасвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під часпровадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій,в яких беруть участь поняті, державний виконавець роз'яснює їхправа і обов'язки.Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних ізвиконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать довитрат на проведення виконавчих дій.Стаття 17. Відводи державного виконавця, експерта,спеціаліста, перекладачаДержавний виконавець, експерт, спеціаліст, перекладач неможуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягаютьвідводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представниківабо інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, абозаінтересовані в результаті виконання рішення, або є іншіобставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов'язанізаявити самовідвід. З тих же підстав відвід цим особам може бутизаявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід маєбути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим убудь-який час до закінчення виконавчого провадження.Питання про відвід державного виконавця вирішуєтьсяначальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, прощо виноситься постанова.Питання про відвід експерта, спеціаліста чи перекладачавирішується вмотивованою постановою державного виконавця, яказатверджується начальником відповідного відділу.У разі відводу державного виконавця виконавчий документпередається у встановленому порядку іншому державному виконавцевіабо до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бутиоскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводуексперта, спеціаліста, перекладача - у той же строк начальникувідповідного відділу Державної виконавчої служби, а у разі йоговідмови - до суду.Глава 3ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯСтаття 18. Підстави для відкриття виконавчого провадженняДержавний виконавець відкриває виконавче провадження:1) за заявою стягувача або його представника про примусовевиконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, напідставі виконавчого документа;2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересівгромадянина або держави в суді;3) в інших передбачених законом випадках.Стаття 19. Вимоги до виконавчого документаУ виконавчому документі повинні бути зазначені:1) назва документа, дата видачі та найменування органу,посадової особи, що видали документ;2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місценародження боржника та його місце роботи (для громадян), номерирахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);4) резолютивна частина рішення;5) дата набрання чинності рішенням;6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженоюпосадовою особою і скріплений печаткою.Законом можуть бути встановлені також інші вимоги довиконавчих документів.Стаття 20. Місце виконання рішенняВиконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцемпроживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться замісцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії,провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місцепроживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи абоз'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення,відсутнє чи його недостатньо, державний виконавець негайно складаєпро це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчийдокумент разом з копією цього акта до відділу Державної виконавчоїслужби за новим місцепроживанням боржника, місцем його роботи чимісцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляєстягувача та орган, який видав виконавчий документ.Якщо зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозуневиконання рішення, державний виконавець має право вчинятивиконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції,або передати виконавчий документ відповідному підрозділу Державноївиконавчої служби в порядку, встановленому Міністерством юстиціїУкраїни.Стаття 21. Строки пред'явлення виконавчих документів довиконанняВиконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання втакі строки:1) виконавчі листи та інші документи - протягом трьох років;2) накази арбітражних судів - протягом трьох місяців;3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьохмісяців;4) постанови органів (посадових осіб), уповноваженихрозглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягомтрьох місяців;5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше невстановлено законом.Строки, зазначені у частині першій цієї статті,встановлюються:1) для виконання рішень і вироків судів у частині майновихстягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної силичи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чирозстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягаєнегайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;2) для виконання рішень арбітражних судів - з наступного дняпісля набрання рішенням законної сили;3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з днявидачі посвідчення на примусове виконання рішення;4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першоїцієї статті, - з дня винесення відповідної постанови.По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх довиконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщоінше не встановлено законом.Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах простягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвомчи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можутьбути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на якийприсуджені платежі.Строки пред'явлення виконавчих документів до виконаннявстановлюються для кожного платежу окремо.Стаття 22. Переривання строку давності пред'явленнявиконавчого документа до виконанняСтроки пред'явлення виконавчого документа до виконанняперериваються:а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;б) частковим виконанням рішення боржником.Після переривання строку пред'явлення виконавчого документадо виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув допереривання строку, до нового строку не зараховується.У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку знеможливістю повного або часткового виконання рішення строкпред'явлення виконавчого документа до виконання після перервивстановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.Стаття 23. Поновлення пропущеного строку для пред'явленнявиконавчого документа до виконанняДержавний виконавець відмовляє у прийнятті до провадженнявиконавчого документа, строк пред'явлення для примусовоговиконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчогодокумента до виконання, має право звернутись із заявою пропоновлення пропущеного строку до суду, який видав відповіднийдокумент, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає такузаяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню непідлягають.Стаття 24. Прийняття виконавчого документа до виконанняДержавний виконавець зобов'язаний прийняти до виконаннявиконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо незакінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання іцей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження донього виконавчого документа виносить постанову про відкриттявиконавчого провадження. В постанові державний виконавецьвстановлює строк для добровільного виконання рішення, який не можеперевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконаннярішення після закінчення встановленого строку зі стягненням знього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженнямвиконавчих дій, передбачених цим Законом.Копія постанови про відкриття виконавчого провадження непізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу(посадовій особі), який видав виконавчий документ.За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення помайнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесеннямпостанови про відкриття виконавчого провадження описує майноборжника і накладає на нього арешт, про що зазначається в ційпостанові.Постанова про відкриття виконавчого провадження може бутиоскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державноївиконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.Стаття 25. Строки здійснення виконавчого провадженняВиконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконатирішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніжу двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа.Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках,передбачених цим Законом.Негайному виконанню підлягають рішення:1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межахплатежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієїсуми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайнестягнення;2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконнозвільненого або переведеного працівника;3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбаченорішенням або законом.Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державнийвиконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступногодня після одержання документів, зазначених у статті 18 цьогоЗакону, і в той же день проводить відповідні виконавчі дії.Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадженняДержавний виконавець відмовляє у відкритті виконавчогопровадження у разі:1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів довиконання;2) неподання виконавчого документа про виконання рішення,зазначеного у статті 3 цього Закону;3) наявності інших обставин, передбачених законом, яківиключають здійснення виконавчого провадження.Про відмову у відкритті виконавчого провадження державнийвиконавець виносить постанову, яку не пізніше наступного днянадсилає заявникові.Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадженняможе бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділуДержавної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-деннийстрок з моменту її одержання.Стаття 27. Відкладення виконавчого провадженняДержавний виконавець у разі невідповідності виконавчогодокумента вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, повертаєвиконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, прощо виносить постанову про відкладення відкриття виконавчогопровадження та повідомляє заявника.У постанові зазначається, на якій підставі повертаєтьсявиконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень.Копія постанови надсилається заявнику та органу, який видав цейдокумент.У разі усунення допущених порушень у встановлений строквиконавчий документ вважається поданим у день первісногонадходження. Порушення встановленого строку не перешкоджаєповторному направленню виконавчого документа державному виконавцюв загальному порядку.Постанова про відкладення відкриття виконавчого провадженняможе бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державноївиконавчої служби або до відповідного суду заявником у 10-деннийстрок з моменту її одержання.Стаття 28. Роз'яснення рішень, які підлягають примусовомувиконаннюУ разі якщо резолютивна частина рішення, викладена увиконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець маєправо звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), якийвидав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідногорішення чи змісту документа.Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчийдокумент, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дативідповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їхзмісту.Глава 4ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯСтаття 29. Права і обов'язки сторін та інших осіб увиконавчому провадженніСторони та інші учасники виконавчого провадження мають правознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з нихвиписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявлятиклопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усніі письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати своїдоводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчогопровадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркуваньінших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи увипадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії(бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчогопровадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.Стягувач має право подати заяву про видачу дублікатавиконавчого документа, про поновлення строку пред'явленнявиконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення іповернення виконавчого документа.Сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджуєтьсясудом, оспорювати належність майна і його оцінку, подаватиписьмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодорозподілу коштів між стягувачами.Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні,зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами зметою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.Стаття 30. Добровільне виконання рішеньДержавний виконавець, починаючи виконувати рішення, повиненпересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови провідкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії,спрямовані на добровільне виконання рішення у встановленийпостановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.Постанова про відкриття виконавчого провадження вважаєтьсяврученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі,за умов, передбачених для вручення судових повісток.У разі добровільного повного або часткового виконання рішенняборжником державний виконавець складає про це акт, якийпідписується стягувачем і боржником.Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконаврішення повністю або частково, державний виконавець невідкладнорозпочинає його примусове виконання у межах строку, передбаченогостаттею 25 цього Закону.Стаття 31. Час провадження виконавчих дійВиконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дніне раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години.Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державнимвиконавцем. Сторони виконавчого провадження мають правопропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні,встановлені законодавством, допускається лише у випадках, колизволікання неможливе або у разі, коли вони не можуть бутиздійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням ізначальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволуначальника відповідного відділу Державної виконавчої служби і лишеу випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чиздоров'ю громадян.Стаття 32. Відкладення провадження виконавчих дійДержавний виконавець відкладає провадження виконавчих дій напідставі ухвали суду.За наявності обставин, що перешкоджають провадженнювиконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі діїза заявою стягувача або за заявою боржника, або з власноїініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадженнявиконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову,про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видаввиконавчий документ.Постанова про відкладення провадження виконавчих дій можебути оскаржена начальнику відповідного відділу Державноївиконавчої служби або до суду в 3-денний строк.Стаття 33. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способуі порядку виконання рішенняЗа наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення абороблять його неможливим, державний виконавець за власноюініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають правозвернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчийдокумент, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, атакож про зміну способу і порядку виконання.Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, змінуспособу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-деннийстрок і може бути оскаржено у встановленому порядку.Стаття 34. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупиненнявиконавчого провадженняВиконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню увипадках:1) смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чивизнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припиненняіснування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судомправовідносини допускають правонаступництво;2) визнання стягувача або боржника недієздатним;3) проходження боржником строкової військової служби уЗбройних Силах України, передбачених законом інших військовихформуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дійнеможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строковувійськову службу в Збройних Силах України або інших військовихформуваннях;4) оспорювання боржником виконавчого документа у судовомупорядку, якщо таке допускається законом;5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів(посадових осіб), уповноважених розглядати справи проадміністративні правопорушення;6) винесення постанови про зупинення виконання відповідногорішення посадовою особою, якій законом надано таке право;7) подання до суду позову про виключення майна з опису;8) порушення арбітражним судом провадження у справі пробанкрутство боржника.Стаття 35. Право державного виконавця зупинити виконавчепровадженняВиконавче провадження може бути зупинено у разі:1) звернення державного виконавця до суду або іншого органу,який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення,що підлягає виконанню;2) прохання боржника, який проходить строкову службу у складіЗбройних Сил України чи інших передбачених законом військовихформувань;3) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;4) знаходження боржника на лікуванні у стаціонарномулікувальному закладі;5) подання скарги на дії державного виконавця або відмову вйого відводі;6) оголошення розшуку боржника, його майна або розшукудитини;7) знаходження боржника або стягувача у відпустці за межаминаселеного пункту, де вони проживають.Стаття 36. Порядок і строки зупинення виконавчого провадженняДержавний виконавець виносить вмотивовану постанову прозупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених устаттях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальникомвідповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постановинадсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу(посадовій особі), які видали виконавчий документ.Виконавче провадження зупиняється:у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34, - довизначення правонаступників боржника або призначення опікунанедієздатному боржникові;у випадках, передбачених пунктом 3 статті 34, пунктами 2, 3,4, 6 і 7 статті 35, - до закінчення існування названих обставин;у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6, 7 і 8 статті 34,пунктом 5 статті 35, - до розгляду питання по суті.Постанова про зупинення виконавчого провадження може бутиоскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчогопровадження можуть бути скорочені судом.Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено,виконавчі дії не провадяться.Після усунення обставин, які стали підставою для зупиненнявиконавчого провадження, державний виконавець зобов'язанийпоновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявоюстягувача.Стаття 37. Закриття виконавчого провадженняВиконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцему випадках:1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем іборжником про закриття виконавчого провадження;3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника,визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконанняїх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускаєправонаступництва;4) недостатності майна юридичної особи - боржника, щоліквідується, для задоволення вимог стягувача;5) скасування рішення суду або іншого органу (посадовоїособи), яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа;6) письмової відмови стягувача від одержання предметів,вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їхстягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачевів натурі;7) закінчення передбаченого законом строку для даного видустягнення.Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, колийому стали відомі обставини, зазначені в цій статті, вмотивованупостанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджуєтьсяначальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду абоіншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.Постанова про закриття виконавчого провадження може бутиоскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державноївиконавчої служби або до суду в 10-денний строк з дня їїодержання.Стаття 38. Наслідки закриття виконавчого провадженняУ разі закриття виконавчого провадження припиняється чинністьарешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державнимвиконавцем заходи примусового виконання рішення, а такожпровадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчогопровадження. Закрите виконавче провадження не може бути розпочатезнову, крім випадків, передбачених цим Законом.Стаття 39. Закінчення виконавчого провадженняВиконавче провадження закінчується у випадках:1) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчимдокументом;2) закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37цього Закону;3) повернення виконавчого документа без виконання на вимогусуду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчийдокумент, або на письмову вимогу стягувача;4) направлення виконавчого документа за належністю до іншогопідрозділу Державної виконавчої служби.Про закінчення виконавчого провадження державний виконавецьвиносить постанову, яка затверджується начальником відповідноговідділу Державної виконавчої служби. Постанова про закінченнявиконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до суду у10-денний строк.Стаття 40. Повернення виконавчого документа стягувачевіВиконавчий документ, прийнятий державним виконавцем довиконання, за яким стягнення не провадилося або було проведеночастково, повертається стягувачеві:1) за письмовою заявою стягувача;2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути зверненостягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗакону заходи щодо розшуку такого майна виявилисябезрезультатними;3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника,не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети,що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчихдій, незважаючи на попередження державного виконавця проповернення йому виконавчого документа.Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-4 частинипершої цієї статті, державний виконавець складає акт.У разі повернення стягувачеві виконавчого документа зпідстав, зазначених у пунктах 1 і 3 частини першої цієї статті,йому повністю повертається авансовий внесок, передбачений цимЗаконом, а при поверненні виконавчого документа з інших підстав -лише в частині, що перевищує здійснені державним виконавцемвитрати на провадження виконавчих дій.Про повернення виконавчого документа і авансового внескустягувачеві державний виконавець виносить постанову, яказатверджується начальником відповідного відділу Державноївикон вчої служби і може бути оскаржена до суду в 10-деннийстрок.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 109/2008

Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядуванняЗ метою забезпечення реалізації та гарантування закріплених Конституцією України права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, права громадян на участь в управлінні державними справами, а також підвищення ефективності роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі зверненнями громадян, ураховуючи необхідність об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду звернень громадян відповідно до вимог законодавства України, керуючись частиною другою статті 102 Конституції України та статтею 28 Закону України «Про звернення громадян», постановляю:1. Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обгрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо:недопущення надання неоднозначних, необгрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам;викоренення практики визнання заяв чи скарг необгрунтованими без роз'яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень;створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень;узяття під особистий контроль керівниками відповідних органів розгляду звернень та забезпечення проведення першочергового особистого прийому жінок, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», інвалідів Великої Вітчизняної війни, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв Радянського Союзу, Героїв України;приділення особливої уваги вирішенню проблем, з якими звертаються ветерани війни та праці, інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім'ї, одинокі матері та інші громадяни, які потребують соціального захисту та підтримки;запровадження постійного контролю за організацією роботи посадових та службових осіб зі зверненнями громадян;з'ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень;вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян;забезпечення створення та функціонування гарячих ліній і телефонів довіри, проведення широкої роз'яснювальної роботи з питань реалізації громадянами права на звернення та особистий прийом.2. Запровадити:постійний моніторинг додержання законодавства з питань звернень громадян місцевими державними адміністраціями та їх структурними підрозділами, поклавши його здійснення на Секретаріат Президента України;періодичні, не рідше одного разу на рік, особисті доповіді про стан роботи місцевих органів виконавчої влади зі зверненнями громадян:– Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій – перед Президентом України;– голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій – перед Радою міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.3. Визнати за необхідне для сприяння громадянам у вирішенні за місцем їх проживання питань, з якими вони звертаються до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, утворити при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях постійно діючі комісії з питань розгляду звернень громадян на чолі з керівниками відповідних органів із включенням до їх складу представників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів.Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам місцевих державних адміністрацій прозвітувати про утворення зазначених комісій у місячний строк та забезпечувати в подальшому проведення їх засідань не рідше одного разу на місяць.4. Кабінету Міністрів України:завершити підготовку та внести в шестимісячний строк у встановленому порядку до Верховної Ради України проект Адміністративно-процедурного кодексу, забезпечити його супроводження під час розгляду парламентом;розробити та подати в шестимісячний строк у встановленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до законодавчих актів щодо вдосконалення правового регулювання питань гарантування права громадян на звернення, поновлення порушених прав і свобод заявників, запровадження нових форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами, в тому числі можливості реалізації громадянами права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом подання звернень із використанням мережі Інтернет;забезпечити після набрання чинності відповідними змінами до законів запровадження прийняття та розгляду звернень громадян, що подаються з використанням мережі Інтернет;затвердити у тримісячний строк єдиний загальнодержавний класифікатор звернень громадян;запровадити до 1 січня 2009 року єдину комп'ютерну систему обліку звернень громадян та контролю за вирішенням порушених у них питань в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування;забезпечити впровадження у шестимісячний строк єдиної методики оцінки організації роботи зі зверненнями громадян в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування;забезпечувати систематичне проведення перевірки стану організації роботи зі зверненнями громадян та висвітлення в засобах масової інформації результатів відповідної роботи за єдиною методикою;забезпечити подання не рідше двох разів на рік центральними органами виконавчої влади доповідей Президентові України про стан організації роботи зі зверненнями громадян та вжиті заходи, спрямовані на забезпечення гарантування реалізації конституційного права громадян на звернення;забезпечувати систематичне висвітлення органами виконавчої влади через засоби масової інформації та розміщення на офіційних веб-сайтах відповідних органів узагальнених матеріалів щодо організації роботи зі зверненнями громадян, графіків особистих прийомів громадян посадовими особами цих органів;вжити додаткових заходів, спрямованих на поліпшення інформованості населення про стан роботи зі зверненнями громадян та надання правової допомоги з цих питань;опрацювати питання щодо створення в районних державних адміністраціях окремих структурних підрозділів, відповідальних за організацію роботи зі зверненнями громадян;забезпечувати участь представників центральних органів виконавчої влади у прийомі громадян, які звертаються до Президента України.5. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:затвердити річні графіки перевірок додержання законодавства про звернення громадян у відповідних районних державних адміністраціях, передбачивши проведення перевірок діяльності кожної з них не рідше двох разів на рік, надати затверджені річні графіки Секретаріату Президента України;оприлюднювати щоквартально у засобах масової інформації та на офіційних веб-сайтах відповідних органів узагальнені відомості про організацію роботи зі зверненнями громадян та вирішення порушених у них питань, надавати зазначені узагальнені відомості та дані щодо їх оприлюднення Секретаріату Президента України;забезпечувати щомісячне проведення дня контролю, в рамках якого здійснювати виїзні перевірки стану виконання доручень, наданих місцевим органам виконавчої влади за результатами розгляду звернень громадян Президентом України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;визначити у місячний строк представників для участі у прийомі громадян, які звертаються до Президента України;постійно аналізувати та узагальнювати питання, що порушуються у зверненнях громадян, особливо повторних, виявляти причини, що їх породжують та за результатами такого аналізу вносити в установленому порядку пропозиції щодо розв'язання найбільш актуальних проблем, зокрема внесення змін до актів законодавства України.6. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям:затвердити у десятиденний строк графіки проведення особистого прийому громадян посадовими особами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, передбачивши, зокрема, участь в особистому прийомі заступників керівників відповідних органів, проведення особистого прийому не рідше чотирьох разів на місяць, у тому числі двох особистих виїзних прийомів громадян, та забезпечувати проведення прийомів громадян за затвердженими графіками;надавати Секретаріату Президента України інформацію, документи та матеріали, необхідні для здійснення постійного моніторингу додержання місцевими державними адміністраціями та їх структурними підрозділами законодавства з питань звернень громадян.7. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України:вжити додаткових заходів щодо забезпечення нагляду за додержанням прав громадян на звернення та особистий прийом, додержанням законів з питань звернень громадян, поновлення порушених прав;забезпечувати участь представників органів прокуратури в роботі постійно діючих комісій з питань розгляду звернень громадян.8. Визнати такими, що втратили чинність:Указ Президента України від 19 березня 1997 року № 241 «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення»;Указ Президента України від 13 серпня 2002 року № 700 «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення»;Указ Президента України від 14 квітня 2004 року № 434 «Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів».9. Контроль за виконанням цього Указу покласти на Главу Секретаріату Президента України.Президент України Віктор ЮЩЕНКО7 лютого 2008 року

Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 97

* Нормативні документи